На незнайомій території потрібна карта. Життя людини є дорогою в невідоме. Життя людини є великим невідомим. Дорога Христа. І Твоя дорога. Чи йдеш у правильному напрямку? Чи йдеш у ту сторону, де є хрест? Бо лише там можеш зустріти Христа.
Стояння 1. Ісус перед Пілатом
Хотів жити спокійно, безтурботно. Хотів бути чистим. Тому він так довго тримав руки у воді, яку на його наказ принесли воїни. Якщо було б це можливо, напевно він не прийняв би жодного рішення, не віддав би жодного наказу. Але це було б неможливо. Він повинен був вибирати.
Яким я хочу мати життя?
Чи вмію вибирати?
Чи беру відповідальність за те, що роблю?
Стояння 2. Ісус бере хрест на свої плечі
Дали Тобі хрест. Цей хрест мав подвійний вимір. Був виразом любові Бога до людини. Але в ньому також містилась відповідь людини на цю найбільшу любов. Трагічна й сумна відповідь.
Мене також Господь любить. А якою сьогодні є моя відповідь?
Стояння 3. Ісус уперше падає під тягарем хреста
Це мало бути цікаве видовище. Від самого початку це було видно: процес у Пілата, бичування, а тепер падіння на єрусалимський щебінь. Люди були задоволені. Урешті щось відбувається. Урешті хтось перервав монотонність їх щоденності.
На вулиці трапився випадок. Навколо поранених тіл зібрався великий натовп людей, а натовп збільшується.
Чи я є також там?
Чи для мне страждання іншої людини є також видовищем, на яке я мушу подивитися?
Стояння 4. Ісус зустрічає свою Матір
Вона прийшла там не з цікавості. Вона хотіла бути з тобою. Її мовчазна присутність була всім, що могла Тобі пожертвувати. Це було дуже багато. Таким способом допомагала нести Твій хрест. Ти сказав: «Радій з тими, хто радіє і плач з тими, хто плаче».
Чи зумію я терпіти з тими, хто страждає?
Стояння 5. Симон Киринеянин допомагає нести хрест
Не був щасливий від того, що солдати казали йому нести Твій хрест. Це зрушило його плани. Це вимагало зусилля. Ти був для нього незнайомцем, чи людиною, з якою випадково зустрівся.
І так часто буває. Приходиш саме в тих людях, яких зустрічаю випадково, у тих, яких бачу перший раз у житті. Хрест, який вони двигають є тим самим хрестом, який Ти колись ніс.
Як реагую я на таких людей? Чи я сучасний Симон Киринеянин?….
Стояння 6. Жест Вероніки
Оточував Його великий натовп. Дивилися з цікавості, дискутували між собою, сварилися. Були вболівальниками. Ти мусив почуватися дуже самотнім. І саме тоді підійшла Вероніка зі своєю хустиною. Ти був їй вдячний за гарну, справжню та відважну любов.
Світ двадцять першого століття є світом людей самотніх. Вони є серед розкричаного натовпу.
Чи я зможу їх там помітити?
Чи зможу хоча б маленьким жестом дати їм свою любов?
Стояння 7. Ісус падає вдруге
Балка хреста тяжіла на Твоїх плечах, а сил мав Ти щораз менше. Це було вже друге падіння. Після кожного наступного падіння окрім фізичного знесилення, приходить також і духовне та внутрішнє знесилення. Тоді в людині щораз то більше байдужості, знеохочення, резиґнації. Але ти встав. Ти добре знав, що мусиш довести людям, що Голгофу можна подолати навіть тоді, коли несеш важкий хрест.
А я…?
Чи я після кожного падіння встаю?
Чи не відмовляюся боротися за самого себе?
Чи хочу йти далі?
Стояння 8. Зустріч з єрусалимськими жінками.
Ти був для них людиною, яка страждає. Співчували Тобі. Але були безпорадні. Не могли нічого зробити, щоб Тобі допомогти. Дивилися на хрест, як на видиму, дуже реальну дійсність.
Однак не задумувалися над тим, чому Ти терпів. А однак джерелом Твого страждання була людина та її гріх.
А я…? Чи я почуваюся хоча б трохи винуватий?
Стояння 9. Ісус падає втретє
Напевно вже ніхто не сумнівався в тому, що донесеш хрест на Голгофу, що досягнеш мети. І тоді зовсім несподівано знову падаєш. Ти був за крок від мети. Це падіння напевно було для тебе болісною несподіванкою.
Інколи людське життя є однією незакінченою серією багатьох падінь. Важливим є те, щоб людина хотіла боротися до кінця, щоб уміла після кожного падіння встати, щоб хотіла спробувати ще раз. Бо лише тоді так насправді можна перемогти.
А я…? Чи я є людиною яка встає?
Стояння 10. З Ісуса здирають одяг
Забрали Тобі все. Забрали навіть те, що мав ти найбільш особисте, найбільш інтимне, на що Ти як людина мав право. Але Ти не проклинав, не бажав нічого поганого. Ти знав, що колись людина змушена буде стати перед Богом у цілій правді, у безжалісній голій правді свого життя.
А я…? Чи я є на це готовий?
Стояння 11. Ісуса прибито до хреста
Це був страшенний біль. Адже Твоє страждання тривало вже декілька годин.
Як довго людина може страждати?
Скільки страждання зможе знести? Напевно стільки, скільки в її серці любові.
А скільки любові є в мені?
Стояння 12. Ісус помирає на хресті
Кожну смерть можна пережити багатьма способами. Ти помирав так, як жив: у мовчанні, у любові, яке говорило жити до кінця, у глибокій довірі до Отця: «Отче, у Твої руки я віддаю дух мій».
Чи я зумію мовчати?
Чи не замінюю всі мої справи на слова?
Чи зумію прийняти все, що дає мені Господь?
Стояння 13. Тіло Ісуса знято з хреста
Коли ти розпочинав своє земне життя, то було біля Тебе заледве декілька осіб. Тепер залишилася маленька жменька тих найвірніших.
Легко є бути біля Тебе в годинах слави, у хвилинах величі. Але правдиву вірність, справжню віру. І справжню любов можна побачити лише з висоти хреста, у хвилинах великих досвідчень.
Чи я зміг би визнати свою приналежність до Ісуса в кожній моїй життєвій ситуації?
Чи моя віра не полягає лише на словесних деклараціях?
Стояння 14. Тіло Ісуса покладено до гробу
Боялися Тебе навіть після Твоєї смерті. Хотіли використати всі засоби безпеки. Тому поставили біля гробу солдатів, закрили величезним каменем тощо. Однак усі ці забезпечення виявилися недостатніми. Ти й так воскрес! Перемогла Правда! Перемогла Любов! Переміг Бог!
Господи, прошу Тебе. Воскресни також і в мені!!!
Закінчення
Через хвилину не буде мене вже тут, у цьому храмі. Повернуся додому, до своїх обов’язків, до місця своєї праці. Буду йти різними дорогами. Але б якою дорогою я не йшов, всюди зустріну людей. Будуть повторюватися стояння тієї хресної дороги, яку перед хвилиною я роздумував. У кожній людині зустріну Тебе, Господи. Обурювався я на тих, які товаришували Тобі в хресній дорозі.
Але чи я буду кращий?
Чи в мені знайдеш правдивого приятеля?
Чи буду Тобі вірним?
Чи витриваю до кінця?
Моєю відповіддю на ці питання буде моє життя. Уже за хвилину розпочнеться екзамен. Мій екзамен. Екзамен моєї віри. Екзамен моєї любові. А результати цього екзамену випишеш колись у заліковій книжці мого життя. Дай Боже, щоб був позитивний. Про це хочу Тебе, Господи, просити. Амінь.
1
bdmikolaj