Artemowski - Twardowski.doc

(53 KB) Pobierz
Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ

Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ

 

ТВАРДОВСЬКИЙ

(Малоросійська балада)

 

2

 


 

“Нуте, хлопці! швидко, шпарко!

      Музики, заграйте!

Гей, шинкарю, гей, шинкарко,

      Горілки давайте!”

 

Ріжуть скрипки і бандури,

      Дівчата гопцюють;

Хлопці, піт аж ллється з шкури,

      Коло їх гарцюють.

 

Бряжчать чарки, люльки шкварчать,

      Шумує горілка;

Стук, гармидер, свистять, кричать,

      Голосить сопілка.

 

Пан Твардовський в кінці стола

      З поставця черкає.

“Гуляй, душа! тра-ла-ла-ла!” —

      На ввесь шинк гукає.

 

В батька й матір отамана

      І громаду лає;

Скрутив жида, як гамана,

      Ще й усом моргає!

 

Сікнувсь улан — він вздовж його

      Шаблюкою тріснув.

Улан — тю-тю!.. га-га!.. го-го!..

      Зайцем в кутку приснув.

 

Взяв набакир писар шапку,

      Пан грішми забрязкав.

Аж гульк! писар — верть в собаку

      І на всіх загавкав.

 

А шевцеві пан Твардовський

      В такі знаки дався,

Що, мабуть, із час московський

      Барилом качався.

 

В ніс втеребив дві бурульки;

      З бурульок, мов з кухви,

Б’ють під стелю через рульки

      Джерела сивухи.

 

Б’ють джерела… пан-гульвіса

      Кухоль підставляє;

Аж зирк в кухоль! — що у біса?

      В’юн на дні іграє!

 

“Дух святий, миряни, з нами!

      Вилупіть лиш баньки!”

В’юн утік, а цап з рогами

      Вилазить із склянки.

 

Мекнув, мов його родимець

      Почав мордувати.

Та й стриб в комин; аж гульк — німець

      Стоїть серед хати!

 

Ніс — карлючка, рот свинячий,

      Гиря всі в щетині;

Ніжки курячі, собачий

      Хвіст, ріжки цапині.

 

Дриг ногою!.. круть ріжками!..

      В пояс поклонився:

“Ну, Твардовський, час, із нами

      Щоб ти розплатився!

 

Гуляв єси, верховодив,

      Усім взнаки дався;

Дівчат дрочив, жінок зводив,

      Над всіма знущався.

 

Чого душа забажала,

      Мав всього ти стільки!..

Курей, ковбас, м’яса й сала,

      Бочками горілки.

 

Нагрів і нам ти чуприну,

      Як сам здоров знаєш:

Окульбачиш, мов скотину,

      Та всюди й гасаєш.

 

Годі глузувать з чортами,

      Слова — не полова.

Чи забув, яка між нами

      З тобою умова?

 

Лиса гора… бритва… палець…

      Паперу під карти…

Гайда в пекло!.. Кров не смалець, —

      З чортами не жарти.

 

В письмі стоїть, читай сміло:

      На кагал бісовський

З начинкою душу й тіло

      Одписав Твардовський.

 

Служить йому чорти мають

      (Так прийшлось в умову),

Поки в Римі не піймають,

      Амінь сьому слову!

 

Що тепер, Твардовський, буде,

      Про те в пеклі знають:

Сю корчму хрещені люде

      Римом називають”.

 

“Бач, чортяка!.. бач, падлюка!..

      Як умудрувався!

Се вже, бач, німецька штука, —

      Твардовський озвався.

 

Та вже ж чи йти в пекло справді,

      То й підем, байдуже!

Але й ти роби по правді

      І не чванься дуже.

 

Заглянь в контракт свій зі мною, —

      Яка там умова?”

“Ще три штуки за тобою;

      Витнеш — ні півслова!”

 

“От, бач, висить над дверима,

      Завбільшки із цапа,

Перед твоїми очима

      Мальована шкапа.

 

Нехай шкапа підо мною

      Огиром гарцює;

Нехай крутить головою,

      Стриба і басує.

 

Ти тим часом піску в жменю:

      Гарапник тройчатий

Сплети з піску, як ременю,

      Коня поганяти;

 

Ще ж попасать коня треба,

      Стать на одпочинок:

То вже, гляди, щоб, як з неба,

      Вродився будинок.

 

Будинок з лушпин горіха,

      Отам за байраком;

Із борід жидівських стріха,

      Цвяхована маком.

 

От і гвіздок на починок

      Чверть ліктя завдовжки.

По три в кажду вбий з мачинок,

      А менше — ні трошки”.

 

Біс перистий свиснув, кляснув, —

      Аж кінь вже басує;

Батіг з піску в руці ляснув…

      Твардовський сумує.

 

Скік в стремена, давай драла…

      Аж що за одмінок?

Стріха в хмарах заблищала,

      І стоїть будинок.

 

“Виграв справу! Бач, псяюха,

      задихавсь, мов скажений.

Ну, тепер, скупайсь по уха

      В водиці свяченій”.

 

“Змилуйсь, свате, я в сій зроду

      лазні не купався”.

Скорчивсь, зморщивсь — шубовсть в воду

      Та й назад порвався.

 

Захлинувся чхнув і приснув,

      Тричі закрутився,

Тричі тупнув, тричі свиснув,

      Аж шинк затрусився.

 

Хмара, як ніч, налетіла,

      І сонце сховалось;

Галок, круків, ворон сила

      На стрісі зібралось!

 

Крукають, кавчать, мекечуть

      Всіма голосами:

То завиють, то шепечуть

      Бряжчать ланцюгами!

 

“Ну, Твардовський, другу справу

      виграли чортяки!”

“Не кваптесь лиш: ще на славу

      втру я вам кабаки.

 

Куц програв, куц виграв справу.

      Ще як доведеться.

Виграй третю, — глянь на лаву:

      Що тобі здається?

 

Цмокнись з жінкою моєю,

      Вона твоя буде;

Як я жив на світі з нею

      Про те знають люде.

 

Будь ти їй за чоловіка

      (Остання умова).

Присягайсь любить довіка,

      Та тогді й ні слова!

 

Нехай піп вам руки зв’яже,

      Тепер, по сій мові,

Люде добрі, що чорт скаже, —

      Бувайте здорові!”

 

А чортові не до солі:

      Хвостиком киває,

Ніс скопилив, мов ґринджоли,

      І дверей шукає.

 

Стриб по хаті, хап за клямку,

      Твардовський — по пиці,

Трісь по гирі — розбив склянку

      І горщик з полиці.

 

“Ей, не бийсь, — кажу, — Твардовський!

      Ґвалт, рятуйте, люде!

Бо вилаю по-московській, —

      Сором слухать буде”.

 

А тим часом скік к одвірку —

      Ну цапом стрибати!

З прогонича зуздрів дірку —

      Та й шморгнув із хати.

 

“Ой, держіть, ловіть псяюху!” —

      Усі загукали,

А псяюхи нема й духу:

      Поминай, як звали!

 

“Жінко люба, годі плакать, —

      Твардовський озвався, —

Хотів з чортом вас посватать, —

      Та й чорт одцурався.

 

Мабуть, всі чорти — бурлаки,

      Та ще й розум мають,

Знають, де зимують раки, —

      Од жінок втікають.

 

Може, в пеклі інше діло,

      В нас сього немає:

Жінка гризе душу й тіло,

      Мужик попиває!

 

Нуте ж, хлопці, швидко, шпарко!

      Музики, заграйте!

Гей, шинкарю! Гей, шинкарко!

      Горілки давайте!”

 

[1827]

 

_______________________________

Цей твір є переспівом відомої балади А. Міцкевича "Пані Твардовська"

...
Zgłoś jeśli naruszono regulamin