Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

УДК 34 (091) : 94 (477. 87) "1939/1944"

МАЗУРОК Ігор Олегович

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЗАКАРПАТТЯ у 1939–1944 рр.

(історико-правове дослідження)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових  учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник

ЧЕХОВИЧ Валерій Анатолійович

кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2009

Зміст

ВСТУП

Історія держави і права України першої половини ХХ ст. відзначається яскраво вираженою специфікою політико-правового розвитку її регіонів. Унікальним явищем в цьому плані є споконвічна українська земля Закарпаття, де з 1919 по 1945 рр. змінилося кілька політико-правових систем: Підкарпатська Русь (демократична централізована Чехословацька Республіка), Карпатська Україна (демократична федеративна Чехо-Словацька Республіка), Підкарпатська територія (авторитарне централізоване Королівство Угорщина), Закарпатська Україна (квазісамостійне перехідне утворення), Закарпатська область (тоталітарний квазіфедеративний Союз Радянських Соціалістичних Республік).  Кожна з них  була  привнесена ззовні та вирізнялася власним державним (політичним) режимом та особливостями його  реалізації у краї. Відповідно  під час перебування у складі  цих державних утворень Закарпаття вирізнялося певним специфічним правовим становищем.

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Правове становище  Закарпаття у 1939–1944 рр.  досліджується з метою поглиблення історико-правових знань щодо специфіки правового статусу та суспільно-політичного розвитку регіону в складі Угорщини, який, подібно до інших західноукраїнських земель – Східної Галичини і Північної Буковини, був, з певних історичних обставин, насильно відірваний від основної території України і включений до складу іноземних держав. Відповідно до цього, виникає нагальна потреба у розкритті еволюції традицій державотворення та особливостей функціонування правових інститутів на Закарпатті в нерозривному зв’язку із попереднім та наступними історичними періодами їх розвитку.

Специфіка розвитку і функціонування державно-владних інститутів регіону у зазначений період досліджені фрагментарно, на відміну від періодів його перебування у складі Чехословацької Республіки, Карпатської України та  Радянської України. У наявних працях діяльність органів публічної влади головним чином розглядається у  загальноісторичному ракурсі, а власне правові аспекти згадуються спорадично і поверхово.

Тема є  актуальною з точки зору уникнення упередженого трактування статусу українців, які у XX ст. були відірвані від України в складі СРСР,  висвітлення інтенцій на створення ними специфічних форм  взаємовідносин з титульною нацією задля збереження національної ідентичності  у державі  не радянського зразка. Унікальність традиційної багатовікової взаємотерпимості населення  краю у царині міжнаціональних стосунків  актуалізує вивчення їх юридичного аспекту та ролі держави  в цьому процесі.  Історичний зріз способів і методів механізму владної регуляції  стосунків між державою та не титульною  нацією дасть змогу з’ясувати причини національних проблем сьогодення, оптимізувати юридичний механізм їх вирішення та запобігти правовими методами їх виникненню  у майбутньому.  Крім того, дослідження  моделей співіснування націй у поліетнічних утвореннях, обопільних намагань українських і угорських політичних сил в умовах авторитарного режиму правовим шляхом  побудувати толерантні взаємини сприятиме адекватному розумінню неоднозначних і делікатних моментів в історії відносин обох  народів у світлі спільних європейських перспектив.

Перебуваючи у першій половині ХХ ст. послідовно в кількох державних утвореннях, українське населення регіону накопичило унікальний  досвід національного самозбереження, державотворення та змагань до об’єднання  у  єдиній незалежній українській державі, виробивши при цьому специфічні  правові  стереотипи стосовно права і влади. Розуміння цих особливостей правосвідомості, які збереглися до сьогодні, сприятиме оптимізації адміністративної реформи, регіональної політики, відносинам у системі співвідношення місцевого самоврядування та державного управління. Дослідження такої правової інституції як регентський комісаріат, що діяв в якості спеціальної управлінської структури,  актуалізується  також у сенсі осмислення флуктуацій типів правових систем, що діяли в регіоні, та наслідків цього процесу для вітчизняного державотворення взагалі.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконано відповідно до планової тематики науково-дослідної роботи на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, тема № 06БФ042-01 «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу», номер державної реєстрації 0101U003579.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є з’ясування особливостей правового становища Закарпаття у 1939–1944 рр. та розкриття правових аспектів взаємодії і співвідносин особи, суспільства та держави у регіоні.

Поставлена мета досягається у ході вирішення таких конкретних завдань:

1) розглянути гносеологічні, онтологічні і праксеологічні аспекти компонентного складу правового становища, визначити юридичні характеристики окупаційного режиму та режиму військової диктатури;

2) дати загальну характеристику політико-правової системи  гортистської Угорщини в контексті особливостей її функціонування на Закарпатті у розглядуваний період;

3) проаналізувати основні підходи центральної влади та регіональної політичної еліти до визначення статусу Закарпаття у складі Угорщини, що знайшли відображення у проектах автономії краю, визначити ступінь їх  реального втілення у правову дійсність;

4) розкрити специфіку  інституційної основи правового становища Закарпаття в складі Угорщини, зокрема системи адміністративно-територіального поділу, структури та  співвідношення повноважень місцевих і центральних органів, місця і ролі   в ньому військових та правоохоронних відомств;  

5) визначити загальну спрямованість та еволюцію нормативно-правових засад процесу реалізації влади і основних тенденцій державної політики Угорщини на Закарпатті крізь призму визнання та дотримання основних громадянських прав  і свобод.

Об’єктом дослідження є суспільно-політичні відносини на Закарпатті у 1939–1944 рр. під час його перебування у складі Королівства  Угорщини.

Предметом дослідження є правове становище Закарпаття у 1939–1944 рр. як  юридичний аспект моделі взаємовідносин між особою, суспільством і державою у регіоні у досліджуваний період.

Методи дослідження. Характер та обсяг даної роботи зумовили необхідність комплексного застосування сукупності універсальних, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів з врахуванням сучасного типу наукової раціональності, принципів мультипарадигмальності, всебічності дослідження державотворчих процесів і явищ, його цілісності та єдності.

В основу дослідження правового становища Закарпаття  у 1939–1944 рр. покладено систему методів, принципів та підходів, зокрема: філософсько-правовий аналіз правового становища та державного (політичного) режиму як соціальних феноменів – через систему філософських законів, категорій, понять та окремих системних принципів; діалектичний метод – для виявлення особливостей становлення і функціонування державно-правових інститутів Угорщини на території краю у досліджуваний період; системно-функціональний метод – для визначення місця, ролі, векторів взаємодії інституційного і нормативного компонентів державного (політичного) режиму Угорщини між собою та їх взаємовпливів з  елементами закарпатського соціуму; історико-правовий метод – для з’ясування характеристик державного (політичного) режиму та правового становища в контексті  конкретної історичної ситуації, факторів, що впливають на динаміку цих явищ;  синергетичний підхід – для розкриття впливу коливань внутрішньої і зовнішньої політики Угорщини та конфлікту інтересів  її правлячої верхівки  на політико-правові процеси у краї, розуміння її політичної системи як відкритої чи закритої; метод формальної юридичної логіки – для визначення основних понять юридичних конструкцій, адекватного розуміння та тлумачення змісту нормативного компоненту функціонування державного (політичного) режиму Угорщини у регіоні; соціологічний метод – як засіб ідентифікації динаміки співвідношення формального права і реальної правової дійсності на Закарпатті у 1939–1944 рр.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з середини березня 1939 р. (ліквідація Карпатської України) по кінець жовтня 1944 р. (прихід радянських військ у регіон), коли територія, яка сьогодні практично збігається з межами  Закарпатської області України, входила до складу Королівства Угорщина (Magyar Koronház) і мала офіційну назву «Підкарпатська територія», або «Підкарпаття» (Karpátáljai).

Джерельну базу дослідження складають нормативні акти, що були чинними на території Угорщини та Закарпаття у розглядуваний період: закони Угорського парламенту; укази регента Горті; розпорядження уряду та окремих міністерств; розпорядження регентських комісарів Підкарпаття та інших органів і посадових осіб, що діяли у регіоні. Використано також значну кількість періодичних видань того часу, спогади учасників подій.

Теоретичною основою роботи є праці Ф. Бенетона, А. Венгерова, М. Джиласа, В. Каленського,  В. Кітаєва, В. Кулапова,  В. Лемака,  Ю. Лєйбо, С. Линецького,     А. Малька,    М.  Марченка,  А. Медушевского,  Б. Мусоліні, В. Нерсесянца, Е.  Онана,  С. Рябова, Д. Сарторі, В. Сухоноса, В. Тененбаума, Ю. Тихомирова,      Ю. Тихонравова,   В. Чиркіна, О. Ярмиша. При написанні дисертації ми також спирались на роботи історичного характеру, що стосуються теми нашого  дослідження. До таких належать праці  М. Адама, Б. Албонці,  О. Барана, Ю. Бисаги,  М. Болдижара,  Г. Вашаша,  І. Гранчака, О. Данко,  О. Довганича, Б. Желіцкі,     Д. Каллаі, Л. Контлера, П. Магочія, В. Маркуся,   М. Ормош, Р. Офіцинського,   З. Пашкуя,  А. Пекара,  А. Пушкаша,     Л. Тілковського,  Ч. Фединець,  В. Худанича, В. Чеховича,  А. Чізмадіа,  П. Чучки.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дана робота є першим вітчизняним дисертаційним дослідженням з історії державно-правового розвитку Закарпаття періоду з березня 1939 р. по жовтень 1944 р., коли воно перебувало у складі Угорщини. З позицій юридичної науки в комплексі висвітлено особливості правового становища Закарпаття (Підкарпатської території), охарактеризовано нормативно-інституційну основу реалізації державної влади у регіоні, проаналізовано рівень законодавчого забезпечення і реального дотримання основних громадянських прав місцевого населення.

Наукова новизна роботи полягає у такому:

1.  Уперше, з позицій юридичної науки, доведено, що у правовому відношенні місцеве населення не розглядалося як вороже чи окуповане і мало статус громадян Угорщини. Часткове його обмеження в особистих і політичних правах та згортання спроб надання краю автономії  значною мірою були зумовлені геополітичною ситуацією у Європі. Правове регулювання у сфері національних та міжконфесійних відносин здійснювалось у руслі асиміляторської та денацифікаторської ідеології святостефанізму,  однак її сутність, способи і методи  реалізації   належать до розряду авторитарних, а не тоталітарних.

2. Обґрунтовано думку, що репресії Угорської держави щодо населення регіону в період діяльності регентського комісаріату не мали масового та превентивного характеру, були вибірковими – тобто такими, що притаманні жорсткому авторитарному, а не тоталітарному режиму. Доведено, що чітко зафіксована на нормативному рівні економічна та політична дискримінація  єврейського населення мала місце не тільки на Закарпатті, а й на всій території Угорщини і була, певною мірою, тогочасною загальноєвропейською тенденцією. Геноцид євреїв (і його  відповідне законодавче забезпечення) розпочався лише після фактичної ліквідації суто гортистського режиму, тобто з приходом до влади угорських фашистів та введення в країну німецьких військ.  

3. Дістало  подальший розвиток вирішення проблеми принципової різниці етапів реалізації державно-владної політики Угорщини на Закарпатті, якісні характеристики якої змінювалися у такій послідовності: правління військової адміністрації – діяльність регентського комісаріату Підкарпаття  –  фактичне панування угорських фашистів (нілашистів). Юридичні аспекти специфіки кожного етапу полягають, на нашу думку, у тому, що з моменту вторгнення угорської армії 15 березня 1939 р. до введення цивільної адміністрації 27 червня 1939 р. у регіоні діяв військовий окупаційний режим, який, однак, не можна класифікувати як військову диктатуру; наступний період характеризується як стабілізаційно-інкорпоруючий режим, спрямований на включення новоприєднаних територій у державно-правове поле Угорщини, що було здійснено у формі специфічного квазіавтономного утворення – регентського комісаріату Підкарпаття; прихід до влади угорських фашистів кардинально змінив внутрішню і зовнішню політику Будапешта, що унеможливлює ототожнення даного етапу з державним (політичним) режимом гортистського періоду.

4. Підтверджено, що у політико-правовому аспекті позиція офіційного Будапешта щодо правового становища Закарпаття та його жителів характеризувалася явним превалюванням поліцейських тенденцій над спорадичними проявами лібералізму – певною лояльністю до ворогів режиму, існуванням маріонеткової опозиції, обмеженим квазіплюралізмом у суспільно-політичному житті. Подібна модель реалізації влади дозволяє розглядати Закарпаття (і його правове становище)  не як окупаційну зону, де здійснювалась військова диктатура, а як особливу адміністративно-територіальну одиницю Угорщини, де мав місце  авторитарний режим.

5. Уточнено структурну будову такого явища,  як правове становище, в  якій виділено інституційний, нормативний і сутнісний компоненти, а в якості її іманентно-змістовного каркасу – державний (політичний) режим. Останній позиціонується як просторово-часова модель взаємовідносин особи, суспільства і держави, основні складові якої є водночас критеріями її ідентифікації. З цих позицій на основі історико-правового аналізу характеристики державного (політичного) режиму гортизму підтверджено висновки  новітніх історичних досліджень щодо його авторитарної природи.

6. Введено у науковий обіг значний масив архівних документів і опублікованих нормативних актів центральних та місцевих органів влади Угорщини, які дотепер практично не використовувались у історико-правових дослідженнях і які дозволяють по-новому інтерпретувати політико-правові процеси, що відбувалися на Закарпатті у досліджуваний період.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості, з одного боку, глибше зрозуміти еволюцію політико-правових процесів у історико-географічних регіонах України та специфіку правової свідомості їх населення, а з другого – використати особливості такого досвіду в сучасній вітчизняній практиці державотворення. Сформульовані у дисертації висновки можуть знайти застосування у таких сферах:

1) у науковій – для подальшої наукової розробки проблеми динаміки та особливостей державно-правового розвитку в контексті історії держави і права України та країн Європи, при написанні окремих комплексних праць з історії держави і права всіх українських земель, зокрема і Закарпаття, що охоплювали б увесь період їх історичного розвитку;

2) у правотворчій – законодавці та представники інших правотворчих органів можуть скористатися ними для інтенсифікації та поглиблення правової реформи в Україні, зокрема: а) для оптимального проведення політичної та  адміністративної реформ, удосконалення системи місцевого самоврядування з врахуванням регіональних традицій у цих галузях; б) для подальшої роботи зі створення стабільної та ефективної законодавчої бази для цивілізованого врегулювання міжнаціональних і міжконфесійних відносин;

3) у навчально-методичній – у процесі підготовки фахівців-юристів, зокрема в ході викладання  навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Історія держави          і права України», «Історія держави і права зарубіжних країн».

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною і оригінальною науковою працею. Сформульовані основні положення, які характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів є особистим внеском здобувача у вирішення поставленої проблеми.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних конференціях: «Теорія і практика євроінтеграційних процесів вищої освіти і науки» (Ужгород, 2006), «Правові та фінансові механізми муніципального управління» (Київ, 2007), «Актуальні питання конституційно-правового статусу національних меншин: український та зарубіжний досвід» (Ужгород, 2007). Тези всіх виступів, а також підготовлені на їх основі статті опубліковано. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.  Фактичний матеріал та окремі положення, що містяться у роботі, використовуються у навчальному процесі при проведенні лекційних та семінарських занять.

Публікації. Основні положення роботи викладено в одному підрозділі колективної монографії та у восьми статтях, опублікованих у наукових фахових юридичних виданнях, що входять до переліку затверджених ВАК України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

Повний обсяг дисертації складає 218 сторінок, включаючи список використаних джерел у кількості 453 найменування, який поданий на  42 сторінках.

Розділ 1.  ЗАКАРПАТТЯ В КОНТЕКСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ  ГОРТИСТСЬКОЇ УГОРЩИНИ

1.1.          Методологічна основа та джерельна база дослідження,

                                               історіографія проблеми

Дослідження правового становища Закарпаття в складі Угорщини у            1939–1944 рр., а також  його змістовного каркасу – державного (політичного) режиму, вимагає відповідної методологічної бази та системи оптимально підібраних методик. Зважаючи на сучасну конструктивну критику абсолютизації діалектики, не можна відкидати її як  філософську основу теорії та історії права і держави. Використання суспільними науками інших типів праворозуміння як єдиного методологічного інструментарію є невиправданим з точки зору загальних принципів науки.

Сучасний плюралізм методологій і підходів у пізнанні права  базується на філософській світоглядній основі, яка є підґрунтям будь-якої науки. У цьому плані  історико-юридичні дослідження  поєднують у собі три складові: сучасна філософія як плюралізм філософських парадигм; філософія права як методологія і методика правових досліджень; історіософія як загальна методологія власне історії як науки. Тут повинен діяти принцип доповнюваності [1, 81-88] і діалогу парадигм. При цьому парадигму слід розглядати не тільки у класичному її розумінні, як усю сукупність переконань, цінностей, технічних засобів і т. д.,  характерних для членів даного наукового співтовариства [2, 22], а й як систему суспільного умонастрою, зорієнтованого на певні домінуючі соціальні цінності, які формуються і змінюються під впливом низки суб’єктивних умов і об’єктивних чинників [3, 396].

Аналіз правового становища та державного (політичного) режиму  значною мірою зумовлюється специфікою простору і часу їх існування. В цьому контексті безспірною  є теза О. Ярмиша [4, 164]  про те, що історія держави і права як наука не є сукупністю історій окремих галузей права.  Саме правове становище та державний (політичний) режим як об’єкти історико-юридичних студій є яскравими прикладами системної єдності галузей права у ретроспективному контексті. Їх розуміння неможливе без комплексного аналізу останніх у окреслених хронологічних рамках, а саме: конституційного права (поділ влад; процедура утворення вищих органів держави, принципи їх функціонування; рівень задекларованих прав і свобод людини і громадянина; статус політичних партій та громадських організацій тощо), адміністративного права (структура державного апарату, місце і роль в ньому правоохоронних органів; принципи і методи його діяльності, обсяг повноважень), цивільного права (плюралізм форм власності; роль держави у цивільних правовідносинах, рівень їх диспозитивності та ін.), кримінального права і кримінального процесу (коло діянь, віднесених до державних злочинів; рівень жорсткості покарань; процесуальний статус обвинуваченого, підозрюваного, підсудного; стан пенітенціарної системи і т. д.) та інших галузей.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

...